Трирічному Тимофійкові

Добрий вечір!
Трирічному Тимофійкові, який дуже любив космос

цього світла не вистачить,
щоб залатати діри. тканина світу
рветься за кожним найменшим рухом,
як павутинки на перших зелених стеблах
в дворику, куди прилетів касетник.

ось вона, брунька.
а з неї - хлопчик. хлопчик-горобчик.
пташечка щебетлива. голос дзвінкий -
на цілий великий космос. так, щоб усі
шикувалися в ряд планети. ті, що відкриті,
і ті, що ще ждуть насущних
ймень своїх. золотавих, мов пил історій
або пилок розквітлих за день алич
і вишень. шелестких і страшно соромʼязливих.
злив невипитих перші жмені.
хлопчик-пташечка. голосисте
горлечко, мамина скороминуща радість,
мамине довіку завмерле горе..

ти чого не згасло, пухнасте правічне Сонце?
у який телескоп його тепер виглядати,
кожного із дітей системи сліпого болю?

імена-планети-мартирологи

цього світла не вистачить

тканина рветься

рветься

світ заковтують чорні діри