Війна поєднала українців

Добрий вечір!Війна поєднала українців, розкрила наші сильні сторони, приховані здібності, які допомагають долати всі труднощі.

ЗСУ мужньо захищають рідну землю; лікарі рятують життя; волонтери забезпечують людей їжею та усім необхідним; комунальники повертають світло та тепло в наші оселі, а працівники культурного фронту запалюють світло надії, мужності та незламності в серцях українців.

Щорічно 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Офіційно дата була встановлена в Україні 11 лютого 2004 року указом Президента України на заміну радянському Дню пам’яті воїнів-інтернаціоналістів. У цей скорботний день Україна схиляє голову перед своїми синами, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу.

15 лютого 2021року виповнюється 32 роки із дня завершення неоголошеної війни.
Кожна війна – це лихо, трагедії, смерті. Але найбільш масштабним був афганський конфлікт. Та війна для нас тривала 3340 пекучих та тривожних діб. З глибокою шаною згадуємо сьогодні всіх, хто загинув під час виконання свого військового обов'язку за межами України. Але з особливим болем тих, хто не повернувся з Афганістану. За десять років неоголошеної війни в чужу країну було відправлено більше 160 тисяч українців — кожен 4-й з 600-тисячної армії.

Минають роки, та й досі не притупилися душевні страждання від втрат у рідних, у колишніх воїнів-інтернаціоналістів, які бережуть пам'ять про події тих років та своїх бойових побратимів. Це не лише незагоєна рана, це – засторога на майбутнє.

Ми жили з величезною надію, що та війна – остання. І біда й горе ніколи не повернуться похоронками в оселі українців. Але знову жахіття збройного протистояння круком кружляє над рідною землею. І там, на Сході України, колишні афганці знову на передовій. Бо вони завжди були і залишаються прикладом відваги і справжньої мужності, доблесті й героїзму, братерства та самовідданості для молодих поколінь, адже обов’язок для них – це не просто слово, а основа життя.

Зараз у Збройних силах України служить близько 2 тисяч офіцерів і прапорщиків, які брали участь в афганській війні, близько 20 тисяч військовослужбовців, які виконували інтернаціональний обов’язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Ефіопії, на острові Куба та в багатьох інших “гарячих точках”

Пам’ятати про подвиг тих, хто сьогодні не з нами, турбуватися про тих, хто втратив своє здоров’я у страшних війнах, - це вже наш святий обов’язок. В Кривому Розі завжди було особливе відношення до воїнів – афганців. Більше 3-х тисяч криворіжців брали участь у Афганській війні. На жаль, 53 бійця повернулись на рідну землю в «чорних тюльпанах».

В пам’ять про них збудовано Храм на честь ікони Божої Матері «Віднайдення загиблих» («Взыскание погибших»), на їх честь названо вулиці міста (Сержанта Рзянкіна, Миколи Лисяка, Сергія Заїки, Олександра Лісового), створені експозиції в 38 музеях учбових закладів. Створено шість меморіальні комплекси, де на меморіальних плитах висічені імена загиблих земляків. Кожен рік у Кривому Розі проводиться відкритий турнір з важкої атлетики пам’яті Миколи Лисяка, а також фестиваль афганської пісні «Віват». І звичайно ж КНИГИ. Саме книги бережуть народну пам’ять про ті страшні події.

І нехай завжди над нами буде високе синє небо і світить яскраве сонце! Нехай в Україну повернуться довгоочікувані мир і спокій, щастя і радість!